Співпраця логопеда і батьків

Своєчасне оволодіння правильним чистим мовленням має велике значення для формування повноцінної особистості. Людина з добре розвиненим мовленням легко вступає в спілкування, може зрозуміло висловити свої думки чи бажання, домовлятися з партнерами про спільну діяльність, чітко запитувати та відповідати тощо. І навпаки, незрозуміле мовлення значно ускладнює взаємини з оточуючими людьми й часто накладає відбиток на характер людини в майбутньому.

Правильно розвинуте мовлення є одним із основних показників готовності дитини до успішного навчання в школі. Недоліки ж мовлення можуть призвести до неуспішності в навчанні та викликати невпевненість дитини в своїх силах.

Отже, виховання правильного мовлення в дітей є актуальним на сьогоднішній день завданням нашого суспільства, зокрема вчителів, вихователів, логопедів та особливо батьків.

Своєчасна логопедична допомога дітям із мовленнєвими вадами однією з передумов їх успішного навчання в школі. Мета логопедичних занять полягає в подоланні неправильних мовних і слухових навичок та у вихованні чіткого, виразного мовлення.

Щоб корекційна робота була ефективною, необхідна співпраця батьків із логопедом. Адже батьки також можуть проводити роботу з усунення вад звуковимови і фонематичного сприймання при наявності консультації логопеда.

Негайно треба діяти, коли у дитини нестійка вимова звуків:

* плутає звуки близькі за артикуляцією (шиплячі і свистячі);

* коли у дітей при правильній вимові недорозвинений фонематичний слух.

Доцільно проводити роботу з розвитку фонематичних процесів (звуковий аналіз та синтез) та здійснювати контроль за правильною вимовою звуків у зв’язному мовленні дитини.

Отже, для профілактики виникнення мовних вад у дошкільників та для покращення ефективності корекційної роботи з дітьми-логопатами вважаємо необхідним розміщувати логопедичну інформацію на стендах, у папках-пересувках, куточках для батьків ДНЗ, де доцільно розмістити матеріал:

* про норми появи звуків у дітей,

* рекомендації щодо розвитку мовлення дошкільнят,

* опис комплексів артикуляційної гімнастики,

* консультації щодо розвитку фонематичних процесів, дрібної та загальної моторики тощо.

Таким чином, залучення батьків до корекційної роботи допоможе скоротити час її проведення, підвищить результативність та допоможе відчути дитині бажання батьків допомогти.

Поради логопеда батькам майбутніх першокласників

Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти. Чим краще буде розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо.

У багатьох, дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти.

Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п’ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі не розрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка»,«коза» і «коса», «ніч» і «піч») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що не розрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

►► Вправа «Впіймай звук»

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.

►► Ігри

«Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п’ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам’ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури намела метелиця.

Білим килимом (пісок) під дерева стелиться.

Кімнату до свята малі прибирали.

На стінах і вікнах (морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз через поле, через ліс.

І (картоплю) у мішку діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* ночі — очі;

* мати — хати;

* білка — гілка;

* млин — клин».

►► Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

Мовленнєві порушення легше попередити, аніж подолати

(до батьківського записника)

Діти — це наша радість, щастя й надія, це наше майбутнє. Кожен із нас мріє виростити свою дитину здорового та інтелектуально розвиненою, виховати доброзичливого та цікавого співрозмовника з багатим словниковим запасом і чітким правильним мовленням.

Слід пам’ятати, що мовлення у дитини формується поступово, разом із її зростанням і розвитком. І з самого раннього віку, привчаючи дитину слідкувати очима за предметами, слухати голос оточуючих, ми сприяємо її мовленнєвому розвитку. Крок за кроком у малюка формується чуття мови — він засвоює певні закони граматики, будує різноманітні за конструкцією речення, пов’язуючи слова в них за відповідними граматичними правилами.

Оволодіння мовленням — складний, багатосторонній психічний процес. Його поява і подальший розвиток залежить від багатьох факторів. Формування мовлення розпочинається лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це в значній мірі залежить від оточуючого середовища.

Проте якщо дитина не отримує нових яскравих вражень, коли не створені відповідні умови для розвитку рухової та мовленнєвої активності, тоді затримується її фізичний та психічний розвиток. Як неодноразово вказували науковці у галузі логопедії та дефектології [2, 3, 5, 6, 7, 8], ніщо так негативно не відбивається на загальному психічному розвитку дитини, як затримка у формуванні її мовлення.

Як зазначає дефектолог О. С. Жукова [3], повільність мовленнєвого розвитку можна виявити вже з перших днів життя дитини.

Ознаками, які повинні насторожити батьків щодо мовленнєвого розвитку, є:

• у новонародженого слабкий монотонний крик;

• до кінця 1-го місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (наприклад, коли воно мокре чи хоче їсти);

• до кінця 4-го місяця не посміхається, коли з ним розмовляють;

• до кінця 5-го місяця не вимовляє окремих звуків чи складів (типу "ба – ба - ба" чи "га-га-га"), знаходячись на руках у матері, не намагається знайти поглядом названий нею об’єкт ("Де тато?");

• до кінця 7-го місяця не прагне привернути до себе увагу певними звуками;

• до кінця 9-го місяця в мовленні ще не з’явились повторювані однакові склади, які звучать як одне слово, наприклад: "ма-ма", "дей-дей", "Ба-да";

• до кінця 10-го місяця малюк ще не може повторити за дорослим біля восьми різних звукосполучень та складів, не може заперечно похитати головою ("ні-ні"), помахати рукою на прощання;

• до кінця 12-го місяця не вимовляє жодного осмисленого "дитячого слова", яким малюк називає одні й ті самі предмети, осіб,ситуації, не прислухається до музики, не може виконати просту інструкцію (наприклад, "дай машинку");

• до кінця 15-го місяця не вживає осмислено слів , "мама" і "тато";

• до кінця 19-го місяця не вимовляє осмислених , слів, не показує частини тіла, які називає дорослий;

• до кінця 29-го місяця не розуміє значення слів "великий — маленький".

Досить часто в період від одного до двох — двох з половиною років дитина, яка вже повинна говорити, продовжує мовчати. Як зазначають науковці В. В. Ветрова, О. О. Смірнова і Л. Г. Садовнікова у дітей можуть проявлятися такі затримки у мовленнєвому розвитку:

• затримка на стадії емоційного спілкування. Емоційний контакт з дорослим замінює дитині вербальну комунікацію. Вона посміхається, лащиться, і цих емоцій у спілкуванні з дорослим, їй достатньо.

• затримка на стадії називання. Дитина промовляє слово тільки за зразком дорослого. У конкретній ситуації вона називає предмет, проте, у реальній взаємодії з людьми своє мовлення замінює вказівними жестами, вимогливими вигуками і т. д. Це призводить до знервованості, примхливості дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміють оточуючі.

• відсутність інтересу до спілкування. У дитини не виникає потреби у створенні емоційних та вербальних контактів з оточуючими. Відсутність необхідних зв’язків з людьми виявляється в прагненні робити усе самостійно, дорослий як партнер по спільній діяльності чи співрозмовник малюкові не потрібен. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати предметами, не реагуючи на звернене мовлення.

• затримка на стадії "дитячих слів". Часто дорослий, намагаючись досягти якомога тіснішого контакту з дитиною, використовує в своєму і мовленні "дитячі слова" типу "ам-ам" (їсти), "ту-ту" (поїхали), "бі-бі-ка" (машинка) тощо,що заважає дитині вчасно оволодіти правильним мовленням.

Подолати затримки мовленнєвого, розвитку (ЗМР) у дітей вам допоможе навчально-методичний посібник Ю. В. Рібцун "Мовленнєві намистинки для маленької дитинки". Займайтеся з малюком, грайте в ігри, виконуйте розвивальні вправи,читайте віршики і не забувайте звертатися по допомогу до вчителя-логопеда.

Несприятливі впливи (як зовнішні, так і внутрішні) призводять до порушення фізичного та нервово-психічного розвитку дитини, одним із проявів яких є ЗМР, що може перерости у складний системний мовленнєвий дефект — загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ). Якщо дитині вже три роки, а в неї збіднений словник, грубо порушена звуковимова, вона не в змозі побудувати граматично правильні речення або не вміє розмовляти взагалі, це свідчить про наявність у неї загального недорозвитку мовлення.

Обов’язково зверніться до вчителя-логопеда, і якщо вам порадили відвідувати логопедичну групу дошкільного навчального закладу компенсуючого типу, не хвилюйтеся, що ваша дитина "якась не така". У садочку з вашою дитиною щодня працюватиме вчитель-логопед, використовуючи спеціальні корекційно-розвивальні програми, що дозволить виправити чи значно зменшити мовленнєвий дефект.

Подолати мовленнєвий недорозвиток допоможе і книга В. В. Тищенка та Ю. В. Рібцун "Як навчити дитину правильно розмовляти: від народження до п’яти років", де представлено ігровий та мовленнєвий матеріал, який стисло охоплює всі складові дитячого мовлення.

Дитина росте і дорослішає. Батьки розуміють дошкільника з півслова, і якщо навіть він має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні не відчуває. Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, неправильно вимовлені дитиною слова. Таке мовлення ускладнює спілкування з ровесниками, які можуть дражнити дитину чи не приймати її до спільної гри. Не забувайте, що вона може поступово усамітнитись. Це часто затримує мовленнєвий розвиток і негативно впливає на характер дитини. Вона може стати дратівливою, замкненою, плаксивою, з проявами негативізму. Тому надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади.

Часто буває так, що язичок дитини "неслухняний", тобто язикові м’язи недостатньо розвинені. Зверніться по допомогу до вчителя-логопеда, і він порадить, який комплекс спеціальних вправ для розвитку мовно-рухового апарату (язика, губ, щік, м’якого піднебіння) необхідно виконувати разом з малюком. Спочатку повправляйтеся самі і тільки потім заохочуйте до виконання артикуляційної гімнастики дитину. Це обов’язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе контролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність та рівномірність відтворюваних рухів, здатність переключення з одного руху на інший.

Артикуляційна моторика тісно пов’язана з розвитком дрібної моторики, тобто рухливістю дитячих пальчиків. Нанизування намистинок, застібання-шнурування, гра з мозаїкою, виконання аплікацій, ліплення, конструювання, малювання, домальовування, складання рослинних візерунків, з’єднування частин малюнків — все це допомагає дошкільнику розвинути не тільки дрібні здібності рук, а й мовлення в цілому, підготує до опанування навичок письма.

Процес оволодіння письмом неможливий без достатнього рівня розвитку фонетико-фонематичних процесів (слухового сприймання, уваги та пам’яті). Якщо малюк дефектно сприймає звуки на слух, не розрізняє фонем (схожих за вимовою чи звучанням), він не зможе правильно говорити, а згодом — і грамотно писати. Корекційна робота починається у формі гри на матеріалі немовленнєвих звуків (Як гуде комар? — З-з-з. Як шумлять дерева? — Ш-ш-ш) і поступово охоплює всі засвоєні дитиною звуки, які виправляє і автоматизує (вводить у самостійне мовлення) вчитель-логопед. За необхідності проводиться диференціація — робота з розрізнення в мовленні змішуваних звуків.

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Але не забувайте про те, що всі складові мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення будь-якої ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі (тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (роду, числа, відмінка, часу, виду), розвивати зв’язне мовлення та всі психічні процеси (мислення, пам’ять, увагу) в цілому.

Проте просто механічне заучування слів не зможе в достатній мірі збагатити активний словник дітей. Для занять необхідні предметні та сюжетні малюнки, різноманітні лото, дитячі книжки та журнали. Під час ігрових завдань доцільно використовувати предмети повсякденного вжитку (іграшки, посуд, одяг, побутові прилади тощо), познайомити дошкільників з їх назвами та призначенням.

Для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній обсяг іменникового словника, тобто дитина повинна вміти знаходити і називати предмети з наступних лексичних тем: "Родина", "Моє тіло", "Наш дім", "Іграшки", "Овочі", "Фрукти", "Продукти", "Посуд", "Одяг", "Транспорт", "Меблі", "Предмети побуту та вжитку", "Професії", "Дерева", "Квіти", "Комахи", "Звірі", "Свійські тварини і птахи", "Птахи, що зимують, та перелітні птахи", знати назви частин предметів (наприклад, складові чайника — носик, ручка, стінки, дно, кришечка), пір року (осінь, зима, весна, літо), частин доби (ранок, день, вечір, ніч), днів тижня (понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя).

Словник відносних прикметників поповнюється у процесі засвоєння дошкільниками понять величини, кольору та форми предметів, виділення їх характерних ознак (смак — кислий, солодкий, гіркий; дотик — твердий, м’який, гладенький,жорсткий), протилежних характеристик (високий — низький, широкий — вузький, довгий — короткий, твердий — м’який тощо); присвійних прикметників — шляхом визначення приналежності окремих предметів та їх частин (мамина хустка, вовчий хвіст). Діти повинні вміти впізнавати та називати характерні ознаки пір року, вміти орієнтуватися в просторі (знаходити предмети праворуч, ліворуч, вгорі, внизу), а також на аркуші паперу (верхній правий, лівий нижній кут тощо).

Збагатити дієслівний сто дошкільників можна не лише називаючи окремі дії, а й виконуючи завдання на розрізнення ситуативно схожих дієслів (наприклад, шити — плести — вишивати), слів-омонімів (летять сніжинки, пташки, літак і т. д.), підбір антонімічних пар (бігти — стояти, говорити — мовчати, сміятися — плакати).

Особливу увагу звертайте на відмінкові, родові та числові закінчення іменників і дієслів (ніж — ножа — ножем — п’ять ножів; ложка — ложки — ложкою — сім ложок; відро — відра — відром — десять відер; Валя читав книжку — Валя читала книжку; дівчинка малює — дівчатка малюють), на утворення нових слів за допомогою складання основ, додавання суфіксів чи префіксів (овоч + різати - овочерізка; буряк + -чок = бурячок; білка + -чин- = білчин; пере- + їхати = переїхати). Саме такі форми найчастіше засвоюються дітьми помилково чи недостатньо.

Завдання педагогів (учителів-логопедів та вихователів дошкільного навчального закладу компенсуючого типу) і вас, батьків, полягає в тому, щоб знайти ефективні форми, засоби й методи, спрямовані на покращення звуковимови, збагачення словника, удосконалення граматичної будови, формування зв’язного мовлення, розвиток у дітей пізнавальної активності та допитливості, формування в них найпростіших способів розумової діяльності. До того ж необхідно, щоб ця форма корекційно-педагогічної роботи була доступною та цікавою для вашої дитини, незалежно від її мовленнєвого, фізичного та розумового розвитку.

Задовольнити дитячу допитливість, залучити її до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами встановлення причиново-наслідкових зв’язків між предметами та явищами допомагає гра, адже формування мовлення тільки в поєднанні з розвитком інших психічних процесів, розгортанням ігрової діяльності забезпечує гармонійне становлення повноцінної дитячої особистості. Гра завжди цікава для дітей, тому вона набагато ефективніша, ніж стандартні заняття. Яку ж гру вибрати,щоб вона була не лише цікавою, а й корисною для дитини з мовленнєвими порушеннями?

Посібники, запропоновані в статтях, легко виготовити самостійно. А щоб грати з дитиною було ще цікавіше, вважаємо за доцільне виконувати завдання разом з ігровими персонажами. Якщо у вас в сім’ї росте дівчинка, розфарбуйте разом з нею Грайлинку, якщо хлопчик — Пограйлика. Скопіюйте (зображення можна збільшити), виріжте і наклейте ігрових персонажів на картон, зробіть підставку. Нехай Грайлинка чи Пограйлик приймають участь у всіх іграх разом з вами.

Коментарi